королі та капуста
10/4/07 18:07![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
willyschmerzКолись у давні-прадавні часи у місті Єрусалимі було побудовано Шпиталь для заслаблих християнських пілігрімів, що мандрували до Святої Землі у ті часи у великій кількості. Шпиталь проіснував собі чотириста з гаком років, аж тоді Єрусалим захопили (чи то звільнили, кому як подобається) хрестоносці, які на базі Шпиталю для догляду за хворими і пораненими і створили Лицарський Орден, який, відповідно до своєї місії, отримав назву Орден Госпітальєрів. Потім хрестоносців з Єрусалиму витурили (чи то тимчасово вибили, кому як подобається) і Орден лишився без приміщення.
Потім Орден ненадовго захопив острів Родос, втратив його, а потім замість Родоса йому виділили острів Мальту, через що Орден і назвали Мальтійським Орденом. Лікувати заслаблих єрусалімських пілігрімів на Мальті було би дещо дивно, тож Ордену довелось шукати собі нову справу, і він її собі легко знайшов. Новим богоугодним ділом було проголошено боротьбу з алжирськими піратами та взагалі всім мусульманським флотом. Справи йшли непогано: на корисне діло європейські монархи та Папа охоче виділяли кошти, до того ж вантажі з захоплених турецьких кораблів (адже теж мусульманський флот, хіба ні?) дозволяли Ордену непогано себе почувати. Якось навіть турецький султан із військом висадився на Мальті та намагався винищити лицарів, але зазнав важких втрат, неспромігся захопити лицарські фортеці та рушив назад до Стамбула з геть зіпсованим настроєм. Хроніки того часу, звісно, за традицією, називають лицарів чи не всіх на імена, а турків рахують мало не мільйонами. Втім, оборона Мальти все одно вважається славетним апофеозом діяльності Мальтійського Ордена.
Пройшов ще деякий час, настало вже вісімнадцяте століття. Тепер на типів, які одягались у панцирі та плаваючи на галерах нападали на кожне зустрічне судно, яке йшло під прапором будь-якої мусульманської країни, дивились скоса і поза очі вже крутили біля скроні пальцем. Тож лицарі потроху свої плавання відмінили, а оскільки файно жити завжди файно хочеться, то тепер вони просто тихенько проїдали накопичені скарби та збирали податки з місцевих мешканців, мальтійців. Не можна сказати, що мальтійці були дуже щасливі, що ними керують як хочуть якісь зайди з усієї Європи. До того ж і лицарі швидко розучились воювати та прудко навчились розкошувати. Тому коли у 1798 Наполеон (тоді ще генерал Бонапарт), пливучи до Єгипту, мимохідь висадив на Мальті десант - острови (острів Мальта найбільший, але ще є Гоцо та Коміно) здалися французам за півдня. Навіщо ті лицарі Наполеон відверто не розумів, тому Орден оголосив розпущеним, а лицарям наказав роз'їзджатись по домівках, хто звідкіля родом. На тому би й закінчилась історія Госпітальєрів, аби не химерний фінт.
Незадовго до захоплення Мальти французами, мальтійські лицарі дуже затоваришували з російським імператором Павлом І. Причому, незважаючи на те, що Орден був католицьким, а Імператор - православним, Павла І та наближених осіб успішно прийняли до Ордену. Більше того, було створено Православний пріор Ордена (тільки от я не впевнений, створили його до втрати Орденом Мальти чи то після). Тож коли Мальтійський Орден опинився у такому скрутному становищі, то майже вся його діяльність була перенесена до Санкт-Петербургу, а російський Імператор був обраний Великим Магістром Мальтійського Ордену. Воно не дуже законно (щоб православний був головою католицького ордена), але так вже воно було і фактично ніхто не сперечався - католикам було не до того. Наприкінці дев'ятнадцятого століття Папа Лев ХІІІ згадав про неподобство та "відновив" орден у його теперішньому вигляді. Але "російська версія" залишилась собі цілком законною та самостійною, а Великими Магістрами "російської версії" ордену продовжували бути російські імператори.
Пройшло ще трохи часу. В Російській Імперії - революція, монархію скасовано, царя вбито. Але деяким із членів царської родини вдалось врятуватись, зараз живі їхні нащадки - і природнім шляхом продовжує існувати "православний Мальтійський Орден". Орден побув у Франції, у 1970х роках переїхав до Сполучених Штатів. Зараз імператорським покровителем Ордена є князь Михайло Андрійович Романов.
Далі буде...
Потім Орден ненадовго захопив острів Родос, втратив його, а потім замість Родоса йому виділили острів Мальту, через що Орден і назвали Мальтійським Орденом. Лікувати заслаблих єрусалімських пілігрімів на Мальті було би дещо дивно, тож Ордену довелось шукати собі нову справу, і він її собі легко знайшов. Новим богоугодним ділом було проголошено боротьбу з алжирськими піратами та взагалі всім мусульманським флотом. Справи йшли непогано: на корисне діло європейські монархи та Папа охоче виділяли кошти, до того ж вантажі з захоплених турецьких кораблів (адже теж мусульманський флот, хіба ні?) дозволяли Ордену непогано себе почувати. Якось навіть турецький султан із військом висадився на Мальті та намагався винищити лицарів, але зазнав важких втрат, неспромігся захопити лицарські фортеці та рушив назад до Стамбула з геть зіпсованим настроєм. Хроніки того часу, звісно, за традицією, називають лицарів чи не всіх на імена, а турків рахують мало не мільйонами. Втім, оборона Мальти все одно вважається славетним апофеозом діяльності Мальтійського Ордена.
Пройшов ще деякий час, настало вже вісімнадцяте століття. Тепер на типів, які одягались у панцирі та плаваючи на галерах нападали на кожне зустрічне судно, яке йшло під прапором будь-якої мусульманської країни, дивились скоса і поза очі вже крутили біля скроні пальцем. Тож лицарі потроху свої плавання відмінили, а оскільки файно жити завжди файно хочеться, то тепер вони просто тихенько проїдали накопичені скарби та збирали податки з місцевих мешканців, мальтійців. Не можна сказати, що мальтійці були дуже щасливі, що ними керують як хочуть якісь зайди з усієї Європи. До того ж і лицарі швидко розучились воювати та прудко навчились розкошувати. Тому коли у 1798 Наполеон (тоді ще генерал Бонапарт), пливучи до Єгипту, мимохідь висадив на Мальті десант - острови (острів Мальта найбільший, але ще є Гоцо та Коміно) здалися французам за півдня. Навіщо ті лицарі Наполеон відверто не розумів, тому Орден оголосив розпущеним, а лицарям наказав роз'їзджатись по домівках, хто звідкіля родом. На тому би й закінчилась історія Госпітальєрів, аби не химерний фінт.
Незадовго до захоплення Мальти французами, мальтійські лицарі дуже затоваришували з російським імператором Павлом І. Причому, незважаючи на те, що Орден був католицьким, а Імператор - православним, Павла І та наближених осіб успішно прийняли до Ордену. Більше того, було створено Православний пріор Ордена (тільки от я не впевнений, створили його до втрати Орденом Мальти чи то після). Тож коли Мальтійський Орден опинився у такому скрутному становищі, то майже вся його діяльність була перенесена до Санкт-Петербургу, а російський Імператор був обраний Великим Магістром Мальтійського Ордену. Воно не дуже законно (щоб православний був головою католицького ордена), але так вже воно було і фактично ніхто не сперечався - католикам було не до того. Наприкінці дев'ятнадцятого століття Папа Лев ХІІІ згадав про неподобство та "відновив" орден у його теперішньому вигляді. Але "російська версія" залишилась собі цілком законною та самостійною, а Великими Магістрами "російської версії" ордену продовжували бути російські імператори.
Пройшло ще трохи часу. В Російській Імперії - революція, монархію скасовано, царя вбито. Але деяким із членів царської родини вдалось врятуватись, зараз живі їхні нащадки - і природнім шляхом продовжує існувати "православний Мальтійський Орден". Орден побув у Франції, у 1970х роках переїхав до Сполучених Штатів. Зараз імператорським покровителем Ордена є князь Михайло Андрійович Романов.
Далі буде...